СПЕЦИФІКА КОНКУРЕНТНИХ ВІДНОСИН В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

УДК  614.2:338.24.021.8+ 614.2.001.73(4) + 681.3.07

 

Баєва О.В., доктор біологічних наук, професор

Міжрегіональна академія управління персоналом

СПЕЦИФІКА КОНКУРЕНТНИХ ВІДНОСИН В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

      Проведено аналіз специфіки маркетингу в галузі охорони здоров’я та стан конкуренції на ринку медичних послуг  в умовах України. Досліджено чинники, які заважають розвитку конкуренції в галузі. Розглянуті міжнародні засади формування конкурентного тиску на ринку медичних послуг та медичного сервісу.

          Маркетинг в галузі охорони здоров’я складається з п’яти самостійних напрямів : маркетинг медичних послуг; маркетинг медикаментозних препаратів; маркетинг медичної техніки; маркетинг медичних  та біологічних технологій; маркетинг наукових медичних ідей.

         Підвищена увага до маркетингу медичних послуг обумовлена реформуванням системи охорони здоров’я, яке відбувається у більшості країн з розвинутою системою охорони здоров’я. Реформи в галузі були розпочаті у  80-х роках у зв’язку з економічним застоєм, який призвів до скорочення витрат в  галузі страхової медицини та збільшення питомої частки приватної медицини.

       Міжнародний досвід управління маркетингом медичних послуг звертає увагу на необхідність врахування специфіки галузі і доцільність його формування виходячи з принципу комплексного підходу, який включає вивчення та прогнозування ринку медичних послуг, розробку методів просування послуг на ринку, визначення ефективної цінової політики, систему інформаційного забезпечення, формування та підтримку іміджу медичної установи.

      В Україні прогнозується позитивна динаміка росту  споживчого попиту на медичні послуги, яка обумовлена загальним погіршенням  стану здоров’я населення, збільшенням народжуваності. В останні роки в суспільстві відмічається позитивна тенденція щодо іміджу здорової людини. Остання підвищує попит на профілактичні медичні послуги. Профілактичні послуги переважають в приватному секторі медико-санітарної допомоги. Щодо лікування, то тенденція спостерігається дещо інша. Опитування понад 2000 респондентів дозволили зробити висновок про існування двох факторів, що заважають звертанню потенційних пацієнтів та їх представників у приватні медичні установи: обмеженість в коштах і сумнів в якості приватної медичної допомоги. Останній пацієнти пояснюють  практикою призначення приватними лікарями необґрунтовано великої кількості діагностичних процедур і схильності до дорогих медичних технологій. Понад 73% опитуваних, при відсутності браку коштів, зволіли б звернутись в державну лікарню, додатково сплативши послуги лікаря та середнього медичного персоналу. Більшість з потенційних пацієнтів виявили бажання додатково сплачувати поліпшений медичний сервіс в державних лікарнях : спеціально обладнані палати; харчування; послуги доглядальниць та інше.

       Таким чином, аналіз ринку медичних послуг показує на специфічні особливості системи охорони здоров’я  України: підвищення захворюваності населення; достатній за якістю медичний сервіс у державних лікувально-профілактичних установах; недовіра населення  щодо якості  медичних послуг на  існуючому приватному ринку медичних послуг; відсутності системи соціального медичного страхування.

       Проблеми конкуренції на ринку медичних послуг в Україні  мають не тільки національні, але і   галузеві особливості. Ще в 1994 році Е.Тайсберг з співав. звернули увагу на специфіку конкуренції в галузі надання медичних послуг. Охорона здоров’я — це галузь з високим рівнем впровадження інновацій, проте незважаючи на успіхи конкуренції в справі впровадження нових медичних технологій, які значно підвищують якість медичної допомоги, їх вплив на зниження витрат є мінімальним. Система стимулів в галузі охорони здоров’я вступає в протиріччя з фундаментальними законами конкурентної боротьби. На ринку медичних послуг ціни можуть залишатись високими навіть за умов перенасиченої пропозиції, а технології дорого коштують навіть коли застосовуються повсюдно. Медичні заклади та лікарі не мають нестачі в пацієнтах навіть тоді коли вимагають явно непомірні ціни і не підвищують, а іноді навіть знижують  якість медичної допомоги. Тобто, можна  з упевненістю констатувати, що існуючи системи охорони здоров’я  самі створюють умови для непродуктивної конкуренції.

       Спільні проблеми на ринку медичних послуг при різних системах організації та фінансування галузі охорони здоров’я обумовлені специфікою конкурентних сил. Класична концепція стратегії конкуренції М.Портера  припускає, що сили які формують конкурентне середовище послуги та її конкурентні можливості об’єднуються в п’ять груп: конкурентні сили виробників аналогічної продукції; постачальники матеріалів та комплектуючих; покупці продукту або послуги; потенційні виробники аналогічної продукції; виробники продуктів-замінників. В умовах ринку медичних послуг виробник послуг рідко виступає єдиною командою, інтереси його членів можуть  не співпадати.

     В умовах страхової медицини багатофакторним є споживач медичної послуги. В більшості інших галузей споживач сам приймає рішення щодо покупки. В системі страхової медицини спостерігається багаторівневий споживач:

  • власники фірм, які купують медичне обслуговування для своїх співробітників;
  • непрямі клієнти (страхові компанії), які збирають страхові внески й сплачують роботу медичних закладів;
  • пацієнти, які отримують медичну допомогу.

        Тобто, рішення про покупку медичної послуги, її сплату та її споживання приймають різні категорії споживачів, які керуються різними інтересами. Інтереси споживача  медичних послуг суперечать інтересам надавача медичних послуг ( лікаря). Власник фірми зацікавлений в сплаті мінімальних страхових внесків за належне медичне обслуговування. Непрямий клієнт – в тому, щоб на лікування пацієнта було витрачено менше коштів, ніж сплачено у вигляді страхових внесків. Пацієнт, якого було застраховано, зацікавлений в отриманні якісного медичного обслуговування, незалежно від його вартості. Надавач медичних послуг зацікавлений в тому, щоб пацієнти отримали якнайбільший  об’єм медичних послуг. В ряді випадків конфлікт інтересів між платниками та споживачами спонукує перших виступати в ролі антагоніста  до пацієнта, якому потрібне високо вартісне лікування (Margois M.S.,Long S.Y.,1997).

      В умовах ринку медичних послуг, який формується в Україні, конкурентами мають виступати державний та приватний сектори охорони здоров’я. Невеликий відсоток потенційних пацієнтів, які мають фінансові можливості для звертання до приватної медичної допомоги, не спонукає  до пошуку шляхів скорочення витрат для розширення сегменту ринку. Більшість приватних медичних установ орієнтована на встановлення непомірно високих цін за медичні послуги та повну “розкрутку” своїх пацієнтів. Тому частка населення з середнім рівнем прибутку орієнтована на медичну допомогу в державній лікарні. Медична допомога в державній лікарні безкоштовна і пацієнт воліє сплатити безпосередньо лікуючому лікарю тільки за підвищену увагу до свого недугу. До того ж над керівником державного медичного закладу  гостро не стоїть проблема рентабельності і тому він не рекомендує лікарям призначати пацієнтам комплекс високо вартісних діагностичних заходів. Така система поза касової оплати медичних послуг гальмує формування ринку медичних послуг.

      Іншим чинником, що заважає розвитку конкуренції в галузі охорони здоров’я є нестача інформації про медичні послуги, які надають лікувально-профілактичні заклади. В більшості інших галузей є певні можливості в порівнянні якісних характеристик та цін на продукцію від різних виробників. В галузі надання медичних послуг результат залежить не тільки від призначеного лікування, але й індивідуальних особливостей організму, анамнезу захворювання, ступеню   розвитку захворювання та багатьох інших чинників. Відсутність точних та значимих показників про якість надання медичної допомоги утрудняє процес прийняття рішення. Ситуація ускладнюється і тим, що захворювання, за лікування яких кожен  ладен заплатити останні гроші, зустрічаються в житті не так часто. У здебільшого відсотку пацієнтів це захворювання з негативним прогнозом, наприклад ракова пухлина або інсульт. У більшості людей просто немає практичного досвіду з обрання якісної медичної допомоги.  Така відсутність порівняльної інформації в системі медичного обслуговування створює стимули для конкуренції, що лежать на поверхні: сучасне обладнання; високий рівень медичного сервісу; великий перелік медичних послуг; залучення лікарів з вченими ступенями та званнями; високі ціни.

       Лікарі – терапевти, державних і приватних лікувально-профілактичних установ, зіштовхуються із цілою системою зовнішньої мотивації для призначення своїм пацієнтам діагностичних процедур у приватних діагностичних центрах або  платних медичних послуг, які надаються державним медичним закладом. Окрім цього для лікаря існує система стимулів для призначення покупки певних медикаментозних засобів в певних аптеках. Вихід для української системи охорони здоров’я бачиться у підвищенні заробітної платні в державних лікувально-профілактичних закладах, хоча б до рівня середньої по республіці.

        Існує і інша причина пригнічення конкурентних позицій та  збільшення витрат в приватному секторі медичного обслуговування. Погроза постановки неправильного діагнозу або лікування, індивідуальних особливостей організму пацієнта, що можуть привести до виникнення ятрогенного захворювання або просто допущення лікарської помилки, привели до практики страхування медичної відповідальності. Страхування медичної відповідальності стало складовою при формуванні ціни на медичні послуги. З іншого боку, можливість бути притягнутим до судової відповідальності за лікарські помилки, приводить до варіанту “перестравочної” медицини, коли призначається занадто  велика кількість діагностичних процедур, консультацій у лікарів-спеціалістів, консиліумів. За даними R.A. Reynolds et.al. (1987) збільшення витрат за рахунок перестраховочної медицини перевищує один відсоток загальних затрат на охорону здоров’я.

      Конкуренція, яка зазвичай є могутнім механізмом підвищення якості та скорочення видатків, у системі охорони здоров’я може приводити до їх зростання. Проте, основна проблема заключається у перекрученій системі стимулів, яка дозволяє провайдерам, платникам та постачальникам медикаментозних засобів та медичного обладнання без бідно існувати в той час, коли крива затрат невтримно повзе нагору (М.Портер,2000).

     Таким чином, удосконалення організації системи охорони здоров’я, яка буде здатна посилити конкурентні відносини в галузі, має включати доступність системи інформації про можливі варіанти надання медичної допомоги, більш широкого впровадження в практичну медицину  міжнародного права пацієнта щодо інформованої згоди, за якої пацієнту повинна бути надана вся інформація про варіанти діагностики та лікування. Впровадження нових технологій та інновацій гарантує динамізм системі охорони здоров’я, що також забезпечити діючу конкуренцію в галузі.

Список використаної літератури:

  1. Портер М. Конкуренция: М.:Изд.дом “Вильямс”, 2000.-495 с.
  2. Айсберг Є.О., ПортерМ., Браун Г. Как активизировать конкуренцию в здравоохранении.-В кн..:  Конкуренция: М.:Изд.дом “Вильямс”, 2000.-495 с.
  3. Margois M.S.,Long S.Y. Federalism and health system reform// JAMA.- 1997.- Vol.278.- N.6.- P.514-517.
  4. Reynolds R.A., Rizzo J.A., Gonzalez M.L. The cost of Medical Professional Liability.-JAMA.-1987.-V.257.-P.2776-2781.

 

Опубліковано: Баєва О.В. Специфіка конкурентних відносин в галузі охорони здоров’я  В кн.: «Концептуальні засади формування менеджменту в Україні»: Зб.матер.Всеукраїнської наук.-практ.конф. – К.:  МАУП, 2006.-С.163-167.

Запись опубликована в рубрике Медицинский менеджмент: книги, учебники, статьи. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий